допоки дотик нам дарує драми
і серця аритмічний драм енд бейс
нам допікає рельсами-словами
передостанній опівнічний рейс
допоки сніг і ніч вважаєш другом
і ножни не міняєш на ножі
корсет вірша і батогом і плугом
притисне до ворожої межі
допоки сни снопами розсипає
роса безсоння на твоє чоло
портвейн верлібрів гасом обпікає
щоб часом надто добре не було
і диптих тіл цих перейде у соло
бо сила слова знов бере своє
та новий дотик замикає коло
так срібний день спроквола настає

